Греція (грецька назва Еллада) – країна на південному сході Європи, розташо­ва­на на півдні Балканського п-ва та групі островів в Егейському та Іонічному морях. На острови припадає близько 1/5 території країни. Межує з Албанією, Македонією, Болгарією та Туреччиною.

Площа складає 131 тис. км2, населення – 10,7 млн чол.

Столиця – м. Афіни.

Офіційна мова – грецька. Країна є членом ЄС з 1981 р.,

Грошова одиниця – євро.

Майже 4/5 території Греції вкрито гірськими хребтами; країна вважається найбільш гористою у Європі. Найбільшим гірським пасмом є Пінд. Найвищою точкою – г. Олімп (2917 м). Корисні копалини включають буре вугілля, нафту, залізні руди, боксити, свинець, цинк, нікель, магнезит, мармур.

Клімат Греції субтропічно середземноморський, ускладнений висотною поясністю. На рівнинах середні температури січня дорівнюють +9°С, липня – +27°. Опадів на рівнинах випадає 400-600 мм, у горах – до 1500 мм. Річкова система, порівняно з іншими державами Європи, менш густа. Річки здебільшого гірські й невеликі за розміром. Найбільшими є Вардар, Маріца, Стримон та Нестос.

Ліси займають лише 10-11% території країни. Великі площі зайняті вічнозеленими чагарниками. Незначні за площею лісові масиви складаються з  вічнозелених дубів, кипарисів і платанів. У горах вічнозелені ліси і кущі поступово заміщуються листопадними породами, а останні - хвойними. На рівнинах і в перед­гір'ях поширені виноградники та середземноморські фруктові сади.

Історія Греції починається з виникнення Крито-Мікенської культури близько 2000 р. до н.е. Між VIII та VI ст до н.е. відбувається найбільший розквіт еллінської цивілізації, що дала світу неоціненну культурну спадщину та першу модель демократичного суспільства. З розвалом держави Олександра Македонського дав­ньо­грецькі міста-поліси опиняються під владою Риму. З розпадом Римської імперії та виникненням Візантії осередок культурно-політичного життя переноситься до Константинополя (тепер м. Стам­бул). Після падіння Візантії територія Греції поступово опиняється під владою турків і остаточно звільняється з-під влади Оттоманської імперії лише у 1829 р. Після ІІ світової війни Греція пережила серію політичних переворотів. Лише у 1974 р. на основі вільних виборів та референдуму було створено парламентську республіку, що дозволило  Греції у 1981 р. вступити до Європейських Співтова­риств.

Більшість мешканців сучасної Греції – греки (93%). Решта – іноземні іммі­гран­ти. Сучасні греки зазнали впливу багатьох культур, тому етнічно мало пов’язане з населенням Давньої Греції. Переважаючою релігією є грецька православна церква. Країна перебуває у стані демографічної кризи. Кількість пенсіонерів суттєво перевищує дитяче населення. Від’ємний природний приріст компенсується додатнім міграційним сальдо, що забезпечує мінімальне зростання чисельності населення. Рівень урбанізації складає 61%. Найбільшими містами Греції є Афіни та Салоніки.

Адміністративно Греція складається з 54 префектур, об’єднаних у 13 провінцій (10 – у відповідності до історико-географічних регіонів). Головою держави є президент, що обирається парламентом. Уряд очолює прем’єр-міністр, що рекомендує склад кабінету міністрів. Греція має однопалатний парламент, що складається з 300 депутатів і обирається на чотирирічний термін. Провідними політичними силами є Панеллінський соціалістичний рух та партія Нова демо­кра­тія. Решта політичних сил мають незначне представництво у парламенті.

Економіка сучасної Греції успішно розвивається з кінця ХХ ст. Капіталіс­тич­ний лад поєднується з великим державним сектором (40%). Важливу роль у економіці відіграє туризм. Невиробнича сфера забезпечує до 76% ВВП, промисло­вість – 21, сільське господарство – близько 3. Сумарний ВВП країни у паритеті ку­пі­вельної спроможності валют у 2008 р. склав 344 млрд дол. США, а в перерахунку на душу населення – 32,1 тис.

Виробнича спеціалізація визначається харчовою, тютюновою, текстильною, хімічною, видобувною, металообробною та нафтопереробною промисловістю. У сільському господарстві переважає виробництво пшениці, ячменю, оливок, тютюну, яловичини, молочних продуктів.